July 2nd, 2013

Весенняя дорога

Донецк. Не дончане.

Оригинал взят у jesfor в Донецьк, якого ми не знаємо
Багато моїх знайомих і друзів просили поділитися враженнями від столиці Донбасу. Я це неодноразовао обіцяв в себе у Facebook. Тож вважаю, що два тижні, які тут прожив - достатній час для того аби зробити певні висновки.

По-перше, я як і більшість українців, що не були у Донецьку, або були лише проїздом, мають виключно стереотипне уявлення про це місто. Я відверто вважав Донецьк таким собі Мордором з Сауроном, гоблінами з підземелля та прочією нечістю.

- Люди, в принципі, адекватні. За рівнем гопництва, мій рідний Херсон переплюне весь Донецьк.

- Коли говорив українською мовою, то не відчув до себе якоїсь пильної уваги, або неадекватного ставлення, що, до речі, можна зустріти в Криму (особливо на вокзалі в Симферополі та у Севастополі). Коли звертався українською в ларьку, то лише перепитали звідки я (думали, що з Зах. України). В одному пристойному генделику на своє звернення отримав у відповідь "Будь ласка".

- Інфраструктурно місто дуже розвинене. Складно порівняти з Києвом, але точно краще ніж в решті міст. Доволі багато зелених відпочинкових зон (парки, набережна, сквери). Особливо мене вразив парк Донбас Арени, де кожного дня стрижуть і поливають газон. Як на заході можете розстилити підстілку і відпочити з дітьми на траві (ніхто тут не жене). Дорогі кращі за київські. У центрі багато продуктових супермаркетів. У ТРЦ "Донецьк сіті" класні атракціони для дітей (вартість 15-30 грн) і непоганий Мультіплекс.

420769_donbass-arena_shaxtyor_stadion_park_futbol_1680x1050_(www.GdeFon.ru)

- Транспорт. Культурний шок - у тролейбусі №2 зустрів кондиціонер. По центру транспорт ходить дуже добре. Але, якщо ви хочете ввечері дістатися додому з якогось зажопья - приречені. Якось мене занесло у Будьоновський і Ленінський райони (вул. Купріна), звідти я не зміг добратися до центру (була 21:40). Як мені пояснив таксист, на околицях транспорт (і маршрутки також) припиняють рух о 21-21:30. Варість муніціпального транспорту (який ходить регулярно) - 1,5 грн, а маршруток - 2 грн (наприклад, в Ірпіні всі маршрутки 2,5 грн).

- Червоне світло. В мене склалося враження: якщо автомобіліст на пішоходному переході пропустить нещасних людей, то його усі вважатимуть лохом. Моя київська нахабність виклає обурення і шок у місцевих водіїв. Пішоходи в свою чергу повально пруть на червоне світло - і навіть на центральних вулицях із шаленим трафіком.

- Чікі. Донецькі чікі вульгарніші за київських. Тут негласне змагання - в кого вищі підбори. Чим вищі підбори, тим коротший одяг, який ніби мусить цнотливо прикривати нижню білизну. Однак в перехожих з'являється можливість досконало вивчити художні узори та інші елементи зрозуміло чого.

- Патріотизм. Тут унікальним чином можуть поєднують спів у караоке Григорія Лепса, Любе і т.д. з Плачем Єремії. Однак, коли звучить пісня "Вона", то зал у тричі гучніше і стоячі співає про "русифіковані міста". Або на концерті "Тартака" в натовпу не виникло якойсь огиди від скандування Сашком Положинським "Слава Україні!", а дехто навіть відповідав "Героям Слава!"

(див. с 4:06)
Invalid video URL.

- Регіональні протистояння. Через спілкування з мешканцями Донбасу дізнався про внутрішній антагонізм. Наприклад, в Маріуполі не дуже люблять донецьких. Краматорськ історично краще підтримує опозицію ніж решта і взагалі вважає шахтарів з Донецька (тобто всіх) тупуватішими, а себе причисляють до інтелектуальної еліти, бо є машинобудівниками. Взагалі вони місцеві сепаратисти, які не проти від'єднатися від Донецької області і стати самодостатнім обласним центром.

- "Шахтар". Це - гордість місцевих, за який вболювають всі. І це результат маркетингової політики клубу, бо ще в кінці 90-х тут нормальним вважалося вболювати/симпатизувати київському "Динамо", зараз це - моветон. Коли в'їжджав до міста, то першу велику вивіску яку побачив не "Донецьк вас вітає", а саме "Шахтар вас вітає". На кожному кроці реклама закликає тебе купити абонемент, в ценрі купа фанзинів, які пропонують широку лінійку товарів. Вчора у Донецьк сіті побачив шикарну футболку поло з гумовим логотипом і лише за 350 грн. Була велика спокуса від неперевершеної якості  і чудового дизайну, але зберіг вірність ФКДК.

Замість висновку. Донецьк доволі комфортне місто для проживання, де є майже все необхідне (крім обладнаних пляжів із чистими водойомами). Я зрозумів, чому Донецьк ніколи не проголосує за Юлю та інших опозиціонерів-лузерів. Насправді, дончани чудово розуміють, які люди при владі. Водій, який перевозив мене з речами детально розповідав хто в кого скільки вкрав і кого вбив. Але відмінність в тому, що "донецькі" роблять для своєї "цитаделі" хоч щось і це видно неозброєним оком.

Торік я був у Дніпропетровську - батьківщині української політичної еліти та низки мільярдерів (про мільйонерів годі говорити). Рівнозначне місто Донецьку, але Дніпро справив враження захудолого уєздного городішка, засраного з розбитими дорогами і тротуарами, сірістю, вбогістю та безперспективністю. Я не бачив, що Тимошенко зробила для Дніпропетровська, Яценюк-  для Чернівців або Тягнибок для Львова. Але я бачу, що зробили "донецькі" для Донецька.

Місцевий люд прямолінійний і прагматичний. Поки вони не побачать - не повірять. Їх не купити розмовами про демократію, Європу, права людини, свободою і прочими абстрактними речами, якими так люблять жонглювати опозиційні лузери. Коли Донецьк побачить інший Київ, інший Львів…, саме тоді вони теж стануть іншими.

Це - виключно суб'єктивний погляд, який, припускаю, може змінитися, оновитися і наповнитися новими враженнями.

ЗІ: Тут багато іноземців - африканців. Так зрозумів, що це переважно студікі